Монетизація субсидій. Розвінчуємо міфи

На початку цього року одержувачів житлових субсидій сколихнула звістка про те, що тепер знижку на оплату комунальних послуг виплачуватимуть у грошовій формі. Цю інформацію в суспільстві сприйняли неоднозначно. Пропонуємо розібратися в новому порядку та дати відповіді на найпоширеніші запитання.

Монетизація – що це?

Монетизація являє собою запровадження розрахунків за комунальні послуги шляхом надання коштів субсидії безпосередньо громадянину, котрий сплачує ними за спожиті послуги. Раніше ці кошти існували віртуально, тобто надавалася певна знижка на оплату спожитих послуг, яка була зазначена в квитанціях. Існування цієї системи не спонукало споживачів до економії енергоносіїв. Більше того, побутував міф про те, що якщо не використати певну кількість кубів газу/води чи кіловат електроенергії, можна залишитися без субсидії.

Мета монетизації полягає в створенні прозорого механізму надання житлових субсидій та стимулюванні громадян до економного споживання.

Як це діятиме на практиці?

Ви отримаєте субсидію у грошовій форм:і люди пенсійного віку отримують її одночасно із пенсією через Укрпошту або на банківський пенсійний рахунок, всі інші – грошовим переказом через Ощадбанк або на поточні рахунки, відкриті в Ощадбанку.

Рахунки за комунальні послуги будуть надходити без урахування субсидії. Одержувачі готівкової субсидії мають самостійно і своєчасно оплачувати комунальні послуги, використовуючи отримані кошти. Кошти безготівкової субсидії на рахунки комунальних підприємств перераховує Ощадбанк, решту – доплачує одержувач.

Кошти, які у Вас залишились після отримання субсидії та сплати комунальних платежів (заощаджені за рахунок економного споживання житлово-комунальних послуг), Ви зможете витрачати на власний розсуд.

Кому призначили субсидію у 2018 році

Якщо вам призначили знижку на оплату комунальних послуг до 1 січня 2019 року, то до закінчення опалювального сезону субсидія буде виплачуватись готівкою у тому ж розмірі, який був призначений раніше.

А якщо є заборгованість?

Накопичувати борги по оплаті за спожиті послуги не варто, адже:

• ваші рахунки будуть продовжувати надходити у повному розмірі;
• виплату субсидії може бути припинено!
• виплата субсидії поновлюється лише після повної сплати заборгованості;
• -        у разі наявності заборгованості субсидія на наступний період призначена не буде.

Куди звертатися?

Якщо виникають питання щодо нарахування субсидії, ви можете звернутися до:

• органу соціального захисту населення з питань щодо призначення та визначення розміру житлової субсидії;
• до відділення Ощадбанку:
• при отриманні безготівкової грошової субсидії: з питань щодо перерахування банком коштів
• субсидії управителям, об’єднанням, виконавцям комунальних послуг;
• при отриманні готівкової грошової субсидії: з питань щодо отримання субсидії через систему термінових переказів «Швидка копійка» або на поточні рахунки, відкриті в банку;
• до управителів, ОСББ, підприємств, що є виконавцями комунальних послуг з питань щодо спожитих послуг, нарахованих сум за послуги, розміру заборгованості або переплати.

Джинса і чорний піар – домінуючі складові новин на політичну тему в ЗМІ Закарпаття протягом жовтня

Завершення реєстрації кандидатів в депутати та голови місцевих рад стало початком змін в контенті політичних новин. Так, якщо протягом вересня 2015 року ми могли спостерігати повідомлення з яскравим політичним в незначній кількості, то вже від перших днів жовтня їх кількість почала стрімко зростати. В першу чергу, з’явилася велика кількість матеріалів з ознаками джинси та чорного піару. Якщо у вересні кількість таких матеріалів була представлена сімома публікаціями, то станом на перше листопада їх було 114. Примітно, що удільна вага комерційної джинси була незначною (8 публікацій), натомість політична джинса стала домінуючою в період з 1 по 23 жовтня 2015 р. (72 публікації).  

При цьому кількісні показники публікацій з ознаками джинси зростали прямо пропорційно до наближення дня виборів, в той час як після проведення виборів домінуючим став чорний піар.

Так само чітко простежується прихильність видань до певних політичних сил та кандидатів. Так, оди на адресу партії  Президента публікувалися переважно на сайті інтернет-порталу «Про Захід», натомість підтримку  «Єдиному Центру» активно висвітлювали на сторінках «Закарпаття онлайн».

Видання Ужгородської міської ради газета «Ужгород» регулярно «радувала» око своїх читачів публікаціями, в яких  чітко простежувалася підтримка чинного мера міста Віктора Погорєлова. Хоча допускаються публікації з підтримкою деяких інших кандидатів (як показано в наведеному вище прикладі з маркуванням «політична реклама») Варто зауважити, що передплатників цього видання є в місті чимало. Оскільки в добровільно-примусовому порядку газету «Ужгород» отримують всі, хто працює в державних установах. Проте навіть це не допомогло панові Погорєлову отримати перемогу хоча б у першому турі. Він набрав 1441 голос, який посів восьме місце в загальному рейтингу.

Натомість в газеті «РІО», яку місцеві жителі хоча й не виписують в примусовому порядку, але онлайн-версію багато хто читає досить регулярно, переважали публікації на підтримку кандидата в мери Ужгорода, який посів друге місце в першому турі виборів Сергія Ратушняка. І хоча незалежних ЗМІ на Закарпатті як таких немає, тим не менш відсутність примусовості в отриманні свіжих номерів друкованого видання, ймовірно, мала свій позитивний вплив на результати виборів.

Отже, як бачимо, тенденція до підтримки друкованими виданнями окремих кандидатів, а онлайн-виданнями – окремих політичних сил напередодні виборів лише посилилася.

Крім того, в останній тиждень перед виборами в друкованих ЗМІ з'явилося маркування «політична реклама» (6 публікацій). Звісно, що кількість матеріалів з політичною рекламою була значно більшою, але оскільки ми обмежилися моніторингом лише двох друкованих ЗМІ, то мова йде лише про них та окремі статті, що потрапили до моїх рук.

Ось декілька прикладів:

Газета РІО (№42 від 17 жовтня, тираж – 14 800 пр.)

Тижневик «Срібна Земля-Фест» (№ 32 від 16 жовтня, тираж – 2 250 пр.)

Муніципальна газета «Ужгород» (№17 від 17 жовтня, тираж – 2 000 пр.)

Газета «Панорама» (№40 від 15 жовтня, тираж – 10 000 пр.)

Звісно, що це порівняно незначна кількість позитивних прикладів, тим більше, що відсутність маркування є порушенням законодавства України.

Також продовжилася агітація за окремих кандидатів та політичні сили на шпальтах громадсько-політичної газети «Закарпатська правда», №38 (15816) від 05 жовтня 2015 року (накладом в 33500 примірників) цілком і повністю присвячений сумнозвісному «Опозиційному блоку» та найодіознішому представникові цієї політичної сили, колишньому губернаторові Закарпаття Олександру Ледиді.

Інформаційно-аналітичне видання Закарпаття «Час правди», в №5 від 20 жовтня 2015 року (накладом в 40000 примірників) закликає читачів голосувати за партію «Патріот» та кандидата в мери Ужгорода Михайла Чурила. Дане видання є новим, зареєстровано, як видно на фото нижче, лише півроку тому, в квітні 2015 р.

Останні два видання розповсюджувалися по поштових скриньках мешканців Закарпаття безкоштовно, іноді навіть двічі. В обох випадках без будь-якого маркування «політична реклама»  читачі отримують чималу порцію агітаційних матеріалів.

Таким чином, протягом забарвленого яскравими кольорами агітаційних матеріалів жовтня суттєвих змін в ЗМІ Закарпаття не відбулося. Лише зростала кількість матеріалів з ознаками джинси та чорного піару, а також суто агітаційних примірників видань, що безкоштовно розповсюджувалися серед населення краю.

"Перший" не означає "кращий": роздуми про громадський транспорт Ужгорода

Проблема транспортного сполучення для мікрорайону Дравці міста Ужгорода не є новою. Безперешкодно дістатися в будь-який район міста практично неможливо. Коло проблем є досить широким. Спробуємо розібратися в наріканнях з боку мешканців мікрорайону.

1. Відсутність графіку руху. В години пік маршрутки йдуть настільки переповненими, що часом навіть не стають на окремих зупинках. Так, напроти пам’ятника Божої Матері маршрутка стає не завжди, а якщо й зупиняється, то пасажири змушені стояти на останній сходинці, підпираючи вхідні двері, що крім іншого, є небезпечним для життя.

По закінченні години-пік мешканцям мікрорайону не стає легше. На початковій зупинці в с. Баранинці Ужгородського району водії чекають на пасажирів до повного комплектування маршрутки. Однак оскільки час активного пасажиропотоку вже минув і бажаючих потрапити на роботу, до лікарні, школи чи університету або інших закладів поменшало, то час очікування на транспорт зростає до захмарних цифр. Така ситуація значно обмежує можливості місцевого населення, оскільки спланувати час на добирання до кінцевого пункту призначення практично неможливо. Не дочекавшись повної комплектації, водії починають рух по маршруту «с. Баранинці – пл.. Ш. Петефі». Пролетівши до «Барви», водії стоять в очікуванні пасажирів ще по 10-15 хвилин.

З настанням вечірнього ажіотажу навколо маршруток ситуація не покращується. В години масового повернення молоді з навчання та працюючих осіб з роботи (орієнтовно півтори-дві години) транспорт курсує по мірі наповнення, але відносно часто. Проте вже після 18:00 таке благо закінчується, а вже о 20:00 далеко не завжди можна дістатися с. Баранинці.

2. Години руху. Перші ранкові маршрутки починають свій рух орієнтовно о 06:00. З цим миритися можна, оскільки активне життя в місті скоріше 08:00 не починається. Проте вечірні години суттєво обмежують життєдіяльність мешканців мікрорайону. Так, остання маршрутка в бік площі Петефі вирушає близько 19:30, а остання в зворотньому напрямку – не пізніше 20:00. Атракціони щедрості у вигляді маршрутки «пл. Петефі – с. Баранинці» о 20:20 часом також має місце. В таких випадках водії, приїхавши з села, стоять поряд зі школою №9, спостерігаючи за кількістю людей на зупинці на другому боці дороги. В тому разі, якщо там збирається кількість людей рівна кількості посадкових місць, маршрутка вирушає на зупинку. В протилежному випадку до ваших послуг служба таксі, кількість яких на невеличке місто відверто вражає. А це суттєвим чином б’є по кишенях пересічних громадян: 3 гривні за проїзд в маршрутці проти 30 гривень за таксі – розкіш, не доступна для пересічного працівника середньої ланки чи студента.

3. Наповнення маршруток. Вище ми вже писали про те, що терпіння водіїв в очікуванні 100-відсоткової наповненості маршрутки вражає. І вражає воно з двох причин:

- по-перше, пасажири змушені дочікувати транспорт до поки рак на горі не почне свистіти, а відповідно, не встигати у своїх справах;

- по-друге, наш транспорт, на жаль, не гумовий, а отже, кількість місць для сидіння є суттєво обмеженою. Стояти доводиться не просто не маючи за що триматися, але й часто притулившись до дверей, ризикуючи власним життям і здоров’ям. Крім того, наші маршрутки зовсім не пристосовані для перевезення стоячих пасажирів. Так звані «поручні» розташовані занадто високо навіть для людини середнього зросту, часто лише з одного боку і звісно що не вздовж всієї довжини салону. Про відсутність поручнів біля вхідних дверей годі й говорити! Хіба тут можна говорити про безпеку перевезень? Методика перевезення дров випробовується на мешканцях міста щодня: швидкість за межами допустимих меж в 60 км., гальмування на повній швидкості, ігнорування сигналів світлоформу в перегонах з конкурентами – це далеко не повний перелік «досягнень» наших водіїв.

4. Транспортне сполучення. Краще би було сказати про відсутність транспортного сполучення. З мікрорайону Дравці без пересадок можна дістатися площі Ш. Петефі. Для того, щоб дістатися Нового району, потрібно робити пересадку біля супермаркету «Барва» або вийти біля переїзду чи на площі Ш. Петефі та йти пішки до Проспекту Свободи. Про якесь транспортне сполучення з Обласною чи Центральною міською клінічною лікарнею мова не йде. Для того, щоб дістатися ЦМКЛ або бібліотеки УжНУ та окремих факультетів найбільшого вишу області, потрібно сідати на Проспекті або, пройшовши пішки через весь центр міста, сідати в маршрутку на площі Корятовича.

Таким чином, якщо ти проживаєш в мікрорайоні Дравці, то дістатися до стратегічно важливих об'єктів нокштадт лікарня, органи влади, ринок і т. п. заклади, то вирушаючи з дому, будь готовим до початку захоплюючої подорожі з пересадками, перебіжками та тривалими вичікуваннями маршруток.

І тут ми підходимо до ще одного важливого пункту.

5. Пільги. Відповідно до чинного законодавства, люди з інваліднстю незалежно до нозології, мають право на безкоштовний проїзд. Водії всіх без виключення маршрутних таксі м. Ужгорода нехтують нормами Закону і вимагають «свої законні 3 гривні за перевезення пасажирів». У відповідь на обурення пільговиків, як правило, лунає хамство, нецензурна лексика, погрози. Якщо люди систематично обурюються та не платять, водії вдаються до відкритого ігнорування таких пасажирів: під'їзджаючи до зупинки і бачачи потенційного пільговика, водій просто не зупиняється або, якщо на зупинці стоять інші люди, вимагає «або сплачуйте за проїзд або вийдіть негайно!». Більш сміливі сперечаються, обурюються та не виходять, а більш скажімо так законослухняні мовчки платять 3 гривні та терплять, оскільки кожен хоче дістатися місця призначення чим пошвидше.

6. Стан транспортних засобів. Ужгородські маршрутки в більшості своїй призначені для перевезення любителів екстремальних поїздок. Відсутність поручнів, іржа в салоні, несправність дверей, які доводиться відкривати та зачиняти вручну з внутрішнього боку, поламані сидіння, які хитаються та з яких стирчать якісь залізні предмети, іржа в салоні, виламані ручки, за допомогою яких можна відчинити чи зачинити вікна, – ось далеко не повний перелік характеристик громадського транспорту м. Ужгород. Ми вже не говоримо про те, що влітку в таких маршрутках нестерпно спекотно, а взимку – холодно. І за таке «задоволення» мешканці міста сплачують по 3 гривні за одну поїздку! Хоча перед останнім підняттям вартості проїзду в міському пасажирському транспорті лунали обіцянки про оновлення автопарку. Минуло вже майже півтора роки, а віз і нині там: нових маршруток в місті не спостерігається, а ми продовжуємо користуватися цим металобрухтом!

7. Реклама (внутрішня та зовнішня). Не далі, як тиждень тому, довелося нам проїхатися в «комфортабельній» маршрутці №21 («Ринок Краснодонців – Новий район»). Зовнішній вигляд прикрашеної рекламою маршрутки викликав одне величезне запитання «Хіба можна тут щось роздивитися у вікно?» Мало того, що ззовні транспортний засіб пестив рекламою в колір самої машини, так і з середини «радували око» численні рекламні оголошення. Не пропустити свою зупинку просто неможливо! І таких прикладів можна знайти чимало. Після цього було б недоречно перевізникам скаржитися на недостатній грошовий потік, адже рекламна площа коштує явно більше, ніж 3 гривні.

З всього вищесказаного можна зробити висновок про занедбаність ужгородського міського транспорту та байдужість до цього питання зацікавлених сторін. Хоча ні, байдужості тут немає, адже перевізники мають зацікавленість в отриманні надприбутків, водії – в отриманні заробітку та укриванні справжніх грошових потоків від господарів, а пасажири – в пристосуванні до існуючого стану речей. А тчи не краще би було почати змінювати ситуацію? В решті решт, шановні користувачі маршруток м. Ужгорода, ми фінансуємо цей металобрухт та знущання з власної кишені!

ЗМІ Закарпаття у виборчих перегонах: старі правила чи нові вектори?

Протягом останнього місяця головною темою в ЗМІ стали вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року. Офіційно старт виборчого процесу ЦВК оголосила з 5 вересня, отже вже протягом майже 4-х тижнів можна спостерігати типові для кожної виборчої кампанії ознаки в друкованих та Інтернет-виданнях регіону. При чому чим ближче до дати виборів і чим більше імен кандидатів стає відомими, тим більш інтенсивно висвітлюються позитивні чи негативні характеристики кожного з них.

В цілому, така ситуація була прогнозованою, т. я. у зв’язку зі змінами, пов’язаними в першу чергу з терміном, на який ми будемо обирати депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Для багатьох з них це ледь не останній шанс вскочити в політичний потяг, а отже, потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб скористатися цим шансом. Дехто з кандидатів, намагаючись «засвітитися» перед читачами, розпочав само піар ще до офіційної реєстрації своєї кандидатури на сільського, селищного чи міського голову або ж представлення кандидатів за списком від тієї чи іншої політичної сили. Водночас, якщо розглядати інформаційний простір кожного окремого району області (всього 13, ‒ прим. авт.), то вже сьогодні можна визначити майбутніх лідерів виборчих перегонів. Як правило, в більшості випадків це представники одних й тих самих політичних сил. Проте, не варто забувати, що багато кандидатів цього року стали членами нових політичних партій. Однак на риториці передвиборчих обіцянок це не відобразилося.

Раніше вже зазначалося, в чиїх руках перебувають засоби масової інформації Закарпаття. За рік, що практично минув від останніх виборів, змін щодо права власності на ЗМІ не відбулося. Разом із тим, можна констатувати, що політичний контент став більш чітко вираженим, особливо в друкованих виданнях. В більшості з них активно розхвалюють одних та відверто не зважають на інших кандидатів чи політичні сили.

Крім того, ще до початку виборчої кампанії (орієнтовно з середини серпня, ‒ прим. авт.) до поштових скриньок ужгородців потрапила агітаційна газета «Місто життя» обсягом 8 сторінок, на яких відверто вказується на переваги одного з чинних депутатів Ужгородської міської ради. Такі випадки не поодинокі і носять періодичний характер. За різними даними, свіжі екземпляри газети містяни знаходять з періодичністю раз на 7-10 днів. Дореєстраційна агітація за допомогою новостворених друкованих видань притаманна не лише окремим кандидатам, в й політичним силам.

Про підкупність та за ангажованість місцевих ЗМІ свідчить також факт розміщення в 5-х обласних тижневих виданнях статей з різними заголовками та різного авторства, однак з негативним висвітленням чотирьох політичних сил (Всеукраїнське об’єднання «Свобода», Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», «Об’єднання «Самопоміч», «Радикальна партія Олега Ляшка», ‒ прим. авт.), що вийшли в період 10-12 вересня 2015 р.: тижневик РІО (№37 від 12 вересня, тираж – 20 100 прим.),  газета Закарпатської облради та ОДА «Новини Закарпаття» (№100-101 від 12 вересня, тираж – 16 010 прим.), видання «Срібна Земля-ФЕСТ» (№28 від 11 вересня, тираж 2 250 прим.), газета «Неділя» (№36 від 11 вересня, тираж – 11 500 прим.), газета «Панорама» (№35 від 10 вересня, тираж – 6 100 прим.).

Водночас, про проведення конференцій місцеві осередки партій повідомляють не надто активно: одні не попередили зовсім, інші – вибрані ЗМІ, що свідчить про можливості в подальшому подачі заздалегідь узгоджених та «вигідних» інформаційних матеріалів. Матеріали з інформацією про окремих ймовірних учасників виборчого процесу з’являються дедалі частіше. При цьому необхідно зазначити, що вони мають переважно позитивний зміст, переконуючи читача в необхідності віддати свій голос за вигідного кандидата чи політичну силу.

Місцеві Інтнернет-портали, крім політичного контенту, активно висвітлюють події місцевого значення з ледь помітним політичним контекстом Оскільки традиційно вересень для Закарпаття сповнений різноманітних подій, серед яких найбільш значущою святкування Дня Ужгорода, то кількість таких повідомлень зростає в геометричній прогресії. Уважно ознайомившись з іх текстом, ми можемо не знайти ознаки прямої агітації, проте інформацію, що даний захід відбувся за підтримки конкретної особи ми можемо побачити ледь не в кожному інформаційному повідомленні.

Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що наближення місцевих виборів та перехід виборчої кампанії в активну фазу найбільше відображається на змісті інформації, що потрапляє до ЗМІ. При цьому вектор політичної заангажованості засобів масової інформації Закарпаття залишається незмінним: попри появу нових політичних сил, якщо звернути увагу на прізвища кандидатів, можна помітити, наскільки сильним залишається вплив вже відомих персоналій на місцеві видання.